Декор у перекладі з латини означає «прикрашати». «Декоративність – якісна особливість мистецького твору, що визначається його композиційно-пластичним і колористичним ладом і виступає як одна з форм краси… Тією чи іншою мірою декоративність проявляється в усіх видах просторових мистецтв, а в декоративно-прикладному слугує головною формою вираження змісту і художньої образності… Якість декоративності вимагає особливих прийомів, типу художньо-образного мислення, міфопоетичного ставлення до дійсності».

Автор цієї роботи пропонує асоціативне прочитання,  де традиційний релігійний сюжет став поштовхом для  авторського задуму. Композиція складається з декількох частин, які виконані різними техніками. Символічною є навіть назва роботи «Пісня весни» - уславлення воскресіння Ісуса Христа, свята Великодня,  пробудження природи та краси.                                Церква виконана в техніці оригамі.

Оригамі[1] (оріґамі, яп. 折り紙 орі — «складати», камі — «папір», тобто «складений папір») — мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Термін оригамі відноситься до всіх типів складання паперу, а не тільки японських зразків.

В оригамі використовуються небагато різних згинів, але вони можуть бути скомбіновані багатьма способами й утворювати дуже складні фігури. Зазвичай фігури оригамі складають без розрізів з квадратного аркуша, сторони якого можуть бути різних кольорів. Усупереч найпоширенішій версії, у традиційному японському оригамі, що сягає ери Едо (1603–1867), цих правил суворо не дотримувались і в багатьох випадках аркуші розрізали (кіригамі 切り紙) або фігури складали не з квадратного аркуша, а з прямокутного, круглого, трикутного тощо.

Хоча, щодо походження оригамі є деякі розбіжності, але напевно можна сказати, що розвинулось оригамі саме в Японії.  

          Інша частина роботи – писанки. Розпис яєць виконаний з використанням традиційної символіки : «церковці», «китиці», «хрест», «паска». Деякі з них декоровані за мотивами народних орнаментів з елементами сучасних композицій.

З писанками, як і з будь-якими іншими традиційними та символічними святковими атрибутами, пов'язана величезна кількість вірувань і легенд. Згідно з однією з них, доля нашого світу напряму залежить від того, скільки писанок буде написано кожного року. Доки люди продовжують писати писанки, існує і світ. А коли цей звичай забудеться, то зло, яке живе під землею, прикуте путами до стелі, звільниться і знищить наш світ. Щороку диявол посилає своїх слуг, щоб ті підглянули, скільки по всьому світу пишеться писанок. Коли люди старанно дотримуються цього звичаю, то міцно стискають і позбавляють сили зло залізні пута, бо людська любов завжди перемагає. Традиція писати писанки існує уже більше 8 тисяч років.

З давніх-давен писанки були оберегами, кожна з них мала певний сенс та призначення. Дітям прийнято було дарувати писанки світлих кольорів, юним дівчатам і хлопцям — писанки з тригверами і солярними символами, для господарів призначалися писанки, оздоблені сорока клинцями або кривульками, а для літніх людей — писанки з поясами (“небесними мостами”) та чорними барвами.

              Також  вміло  застосовані елементи національного дівочого костюму: віночок та ленти.

          Автор роботи пропонує індивідуальну  інтерпретацію,  особисте  тлумачення,  через які прадавня традиція стає частиною досвіду сучасного молодого покоління.