Український пейзаж   відомий своєю мальовничістю, особливою атмосферою. Українська хата завжди була ніби  візитною карткою України, а може й символом.

Для українця рідна хата – це святиня, уособлення всесвіту, де долівка – земля, стіни – гори й ліси, а стеля – небесна баня (склепіння), сволок на стелі - Чумацький Шлях, а покуть – небесна ясная зоря*.

Хата для українця стала всім – і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю.

Василь Симоненко так сказав про хату:

Ти була мені наче мати,

Ти служила мені як могла –

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жаліла для нас тепла.

Саме біла сорочка, біла свита, біла хата завше були національною прикметою українця. У народній уяві біла барва з давніх-давен була символом чистоти, душевної краси.

У роботі показана краса українського подвір’я, мальовничі ландшафти, характерні для  нашої країни: пишно буяють мальви, соняшники оточують тин. Величезні дерева охороняють спокій української хати.

В роботі використана гуаш. Дерева на дальньому плані створені за допомогою прийому «сухий пензлик», інші деталі картини прописані традиційними техніками роботи гуашшю.

​

*Масненко В. В., Ракшанов В. Б. Українська хата. Науково-популярне видання. – Черкаси: Брама–Україна, 2012.