ВСТУП

 

Багато жінок у наш час вміють і люблять вишивати. Вишивають шовковими нитками, бісером, коштовним камінням, лелітками та іншим. Різноманітні схеми, кольорові нитки та багато іншого є у спеціалізованих магазинах. Я і сама не так давно захопилася цією справою. Це хобі можна назвати продовженням сімейних традицій, адже на роботу над картиною мене надихнули картини і рушники, вишиті моєю матусею. І ще дуже сподобалися кольорові квіти, які нібито просили оживити їх.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

Цей вид мистецтва (вишивка) виник давно. Але хто і коли саме вперше здогадався втілити в узори красу рідної природи, свої переживання та відчуття, ми ніколи не зможемо довідатися. На жаль, тканини та нитки недовговічні, тому наука не може точно визначити час виникнення цього мистецтва. Зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи відносять до V ст. н. е., а пам'ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого доводять нам, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи - починаючи з незапам'ятних часів і до наших днів.

 

Наприклад, у часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

 

Археологічні розкопки підтверджують значне поширення вишивання у стародавньому Києві: на фібулах і срібних браслетах XIII ст. зображено постаті в сорочках з широкими вишиваними манишками.

 

В Іпатіївському літописі від 1252 р. говориться, що князь Данило Галицький під час зустрічі з королем був одягнений в кожух, обшитий золотими плоскими мережками.

 

На рубежі ХУІ-ХУП ст. починається могутня хвиля відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому числі й вишивання. Арабський мандрівник Павло Алеппський, який у 1654 та 1656 рр. проїздив через Україну, описуючи побут українців, зазначав, що у дочок уманських міщан та київських вельмож головні убори гаптовані золотою ниткою.

У ХУІІІ-ХІХ ст. майже в усіх поміщицьких господарствах та при монастирях існували майстерні художньої вишивки, вироби яких не лише використовувалися для власних потреб, а й частково йшли на продаж.

 

З другої половини XIX ст. мистецтво вишивання поступово виходить за межі хатнього ремесла і подекуди набирає форм кустарного промислу. Виникають артілі та перші кооперативні об'єднання вишивальниць. Подекуди цілі села жили цим промислом.

З покоління в покоління передавали українці своє мистецтво вишивання. І зараз воно є дуже популярним. Вишивають усі: дорослі і діти, чоловіки і жінки. Якби зібрати все багатство української вишивки, то карта України від села до села, від міста до міста простяглася б вишитими дорогами.

Моя робота невелике панно розміром 17 х 17 см має назву «Український букет». Вишиті на картині квіти ніби нагадують нам про те, що вони є символами всього живого на землі і символізують щедру матінку природу.

Ніжна, трепетна квітка маку вишита на картині несе в собі незнищенну пам'ять роду. З давніх часів в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили що, мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле битви навесні обов’язково зачервоніє маками. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали візерунки маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Сині василечки та жовто-білі квіточки ромашки нібито сини і доньки самої матінки природи доповнили яскравий візерунок. Стилізовані колоски пшениці жовто-червоного кольору символізують  для мене надію нашої родини на майбутній врожай і достаток, що залежить від природи і благодаті, а зелений колір листя несе в собі знак весни і розвитку, молодого буйства і любові.

Панно виконано в техніці вишивки бісером швом півхрестик. Використано  білий, червоний, зелений, синій, рожевий, жовтий чеський бісер. Панно може використовуватися для оздоблення кімнати і в якості подарунка до свята. А особисто для мене є оберегом моєї родини, що символізує наші надії на щасливе, мирне життя під прозорим голубим небом, гарний врожай і достаток.