Картини для вишивання бісером допоможуть оформити будинок в елегантному і витонченому стилі. Ці вироби можна порівняти з традиційними вишивками скатертин, панно, серветок, рушників, які стають оберегами роду. Неповторні  вишивки, відтворені на полотні майстерними руками майстрині, також часто перетворюються в цінну реліквію, передаються у спадок.

Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає  глибини  віків. Виготовлення прикрас з бісеру – один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості.

Інтерес до даного виду творчості в різні часи то раптового зростав, то практично повністю зникав. Виготовлення виробів з бісеру має свою багатовікову історію й особливості розвитку. Людина по своїй природі прагне краси. Вона з давніх-давен оздоблювала своє житло, одяг та предмети побуту. Багато красивих речей можна створити з намистинок, стеклярусу,блискіток. Бісер поширений у всіх культурах світу. Його використовували  не лише як матеріал для виготовлення прикрас, але й як засіб платежу. З бісеру виготовляли чотки у християнстві і буддизмі.

Про історію виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому,  фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру,  що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на  піщаний  берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.

Існує також версія що  батьківщиною скла  був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням  речей та виготовленням  бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова "бусра, бусер – штучні перли". В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія  скловиробництва  постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е з’явилося напівпрозоре скло, а в І  ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.

На території нашої держави  бісер був відомий ще у VI- IIIст. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста,  бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи  які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу,  взуття та предметів побуту бісером.

За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслетирізного кольору, причому дані вироби  вже виготовлялися у місцевих  майстернях.  Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст.  рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового призначення, одягу та речей духовенства.

 Популярний бісер і сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом.