Вийдеш влітку в поле – а кругом благодать. Трави буйно стеляться навкруги.  Дихнеш пряного повітря, настояне на ароматах рослин, навіть голова може закрутитися від задоволення. Це запах самої природи, самого розпалу літа, родючої землі. Дивно, яка ж сила у цій землі, якщо вона здатна виростити на одному полі стільки рослин! На одному лузі їх, напевно, мільйон. Стільки життя, яка харчується соками землі і швидко тягнеться вгору!

Розкинулося поле широко під яскраво-блакитним небом. Поле неоране. Колись тут, видно, сіяли пшеницю. Якщо розсунути руками густі і високі трави, то можна відшукати серед них тоненькі колоски.

Сюжет простий і невигадливий. Лінією горизонту полотно чітко поділено на дві практично рівні частини. Внизу – соковита, яскраво-зелена трава та дівчинка у віночку, а зверху – небесна блакить, розбавлена білизною легких хмар.

На передньому плані зображена дівчинка у віночку. Поза дитини повна спокою, як би урівноважує картину. Віночок асоціюється з красою нашої багатої землі, в нього вплетені квіти України.

Робота виконана у техніці живопису, за допомогою гуаші. Автор створює свою роботу  фарбою – описує, пише, імітує життя в площині картини.

Виходить, що художники, що працюють фарбами, описують життя, тобто створюють реалістичне, близьке до натури зображення (схоже на оригінал) – пишуть.

Живопис – це один з видів образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню.

Класифікація живопису може бути різна. Виходячи з практичних цілей, розрізняють монументально-декоративний живопис, станковий, декораційний, іконопис, мініатюру і ін.

Виділяють також різні жанри живопису: батальний, побутовий, історичний, натюрморт, пейзаж, портрет і ін. Можна виділити види живописної техніки за влучним висловом фарбових матеріалів: олійний живопис, водяна живопис, темпера, восковий живопис, акварель, гуаш, туш і ін. У кожній з технік живопису склалися свої прийоми.

Виникнення живопису йде корінням в епоху пізнього палеоліту (наскальні малюнки). Мистецтво живопису складалося протягом тривалого часу. Довгий час він мав лише прикладне значення (наприклад, настінний живопис, вазопис). Як самостійний вид мистецтва живопис став розвиватися в епоху Відродження. Починаючи з XVI-XV століть, визначилися і жанри живопису.

Поняття "писати картину" походить від слова "описувати". Тобто художник за допомогою пензля і фарб описує свій світ, своє сприйняття світу. Він пише те, що бачить. З іншого джерела поняття "писати картини" з’явилося від слова "живопис". У живопису художник прагне передати тривимірний простір, як би занурити глядача в його світ.

Колір має надзвичайно велике значення в житті будь-якого живої істоти, а особливо – в житті людини. Він здатний не тільки надавати додаткову інформацію про той чи інший предмет, але і викликати почуття і думки. Відносно психологічного аспекту, то сприйняття кольору пов’язано не тільки з естетичним і соціально-культурним, а й з емоційним станом.

Колір грає неоціненну роль у житті людини і має велике значення для тварин і рослин. Хто з нас не цінує цей великий дар – бачити світ в кольорах, то було б дуже сумно, якби все навколишнє ми бачили в чорно-білих фарбах.