Кіляр Матвій за допомогою ліній та напівтіней намагається передати свої почуття до рідного краю, використовуючи кольорову графіку. Це розповідь  про місцевість, в якій він живе, жили його діди й прадіди. Село пережило багато випробувань, але все ж таки продовжує своє буття, береже пам’ять про минуле, традиції для майбутніх поколінь.

Надзвичайно красива сільська природа. Особливо гарно навесні, коли цвітуть сади, а трава заквітчана білими ромашками. А як гарно, коли достигає колосся, коли все навкруги цвіте і пахне! Інколи  здається, що село –  це частинка  душі, без якої важко жити. Рідні краєвиди зачаровують вічною  красою. Усе побачене навколо милує очі,  надає поштовх творити, мріяти, малювати. Таким прекрасним залишається рідне село для юнака.